П`ятниця, 29.03.2024, 14:23
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт Кременчуцької ЗОШ№23

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Матеріали до уроку

Страшні сторінки голодомору
Твір на тему: «ГОЛОДОМОР» учениці 9 – А класу Пидюри Вікторії
Моя прабабуся Маруся зовсім старенька . Зараз їй 83 роки . Я прошу бабусю розповісти за ті далекі, голодні роки її життя . Тяжко згадувати бабусі , але вона розповідає:«Коли засновувались колгоспи , бабуся була зовсім маленька . Вона пам`ятає свого тата , коли він приходив із роботи додому і приносив у кишені стручки гороху і говорив їм , що це від зайчика. Він віддав у колгосп коня і воза . І почали вони працювати в колгоспі . Сім`я у бабусі була велика .В сім`ї було четверо дітей. Та одного вечора прийшли якісь люди і забрали батька . Так він і не повернувся . У 1932 році , по осені люди зібрали урожай картоплі і хліба . Але зимою його відібрали . Було у них трішки і хліба . Хватило б у них цього , щоб прожити зиму . Але ж прийшли ці люди , обійшли весь двір і знайшли під снігом ту ямку і забрали всю картоплю. Пішла мама і знайшла там тільки одне відро, а то все забрали. А через тиждень прийшли знову, знайшли торбинку із зерном. Було голодно і холодно. Померла одна сестричка, а потім і найменша, а було дитині всього п’ять рочків. Від голоду опухла бабусина мама, та і сама бабуся була пухла. Хтось дав мамі вузлик зерна. Пішла вона ввечері, щоб змолоти те зерно на жорнах, та зайшов до тієї хатини якийсь чоловік і забрав все. Витягнув із пазухи. За зиму в селі ослабло, замерзло і вимело багато людей. При чому люди були такі слабі, що інколи не могли вийти навіть з двору, щоб похоронити померлу людину, тому ховали прямо на подвір’ї, а саме тому на всій території Полтавської області, як мабуть і всієї України на людських подвір’ях видніються хрести з зарослими могилами. З приходом весни, коли почало все зеленіти, вже можна було з’їсти якісь листочки, навіть і траву, і бруньки Голод був тому, що в людей все забрали, а садить було нічим, люди були дуже хворі, слабкі, голодні, пухлі. Вимерли величезні села, цілі сім'ї. Так бабуся вижила разом зі своєю сестрою і мамою. Було дуже важко, але вижили» Бабуся важко зітхнула….. Спогади Говорухи Марії Іванівни, 1924 року народження Під час голодомору проживала в с. Луки Лохвицького району Полтавської області Голодомор на Україні 1932-1933 років Спогади свідків. Матеріали зібрані учнями 6-А класу 2007 рік Спогади Гончаренко Лідії Андріївни 1923 року народження Під час голодомору проживала в с. Миронівка Кіровоградської області Гончаренко Лідія Андріївна разом з дочкою (2005 рік) Гончаренко Лідія Андріївна (дівоче прізвище Ступак) народилася в мальовничому українському селі Миронівка, що на Кіровоградщині, восени 1923 року. Вона згадує: - В нашій сім’ї було четверо дітей. Батько працював на залізниці у Крюкові, а мати займалась вихованням дітей та працювала в колгоспі, який було засновано в 1926 році. Ставлення до колгоспу було різне. Люди в селі були роботящі. В кожній сім’ї було своє господарство: коні, корови, свині, птиця. Але була частина односельців, які не хотіли працювати. Через те жили дуже бідно. А при заснуванні колгоспу вони були призначені на керівні посади. До колгоспу примусово були забрані всі коні. Корови та інша скотина обкладалися податками. Для тих, хто не вступав до колгоспу, податок був ще більшим. Не зважаючи на це, до 1932 року ми жили непогано. Але в 1932 році, коли мені було 9 років, я добре пам’ятаю, що урожай був гарний: все горище було завалене кукурудзою, було багато картоплі та зернових. Це давало надію прожити нормально зиму. Тоді для мене було незрозуміло, чому податки були збільшені . Активісти разом з міліцією почали їздити по хатам і без усяких пояснень почали забирати вирощений урожай. Незважаючи на те, що у нас було четверо дітей у нас вигребли майже все збіжжя, що знайшли. Дякуючи тому, що сусід попередив нас про можливий візит активістів, мати зуміла заховати в ямі з гноєм декілька мішків кукурудзи. В тому році була дуже холодна зима: гній замерз і під час обшуку (а шукали ретельно не тільки в хаті, а й по всьому подвір’ї ) кукурудзу не знайшли. Після цього обшуку у нас не залишилось не тільки посівного насіння на наступний рік, але й на харчування нашої родини. Спочатку нас рятувала наша корова, але з настанням зими та холоду корова майже перестала давати молоко. Було дуже голодно і ми усією сім’єю ходили до лісу, щоб назбирати жолудів під снігом та нарвати сухого листя з дубу. Дома все це перетиралось, місили з цього тісто і пекли оладки. Коли стало зовсім тяжко, дякуючи тому, що батько працював в місті на залізниці, він заказав на станції вагон для того, щоб перевезти всю нашу сім’ю на Донбас. Вночі ми викопали мішки з кукурудзою, перетерли в ступі на крупу, мати наварила декілька казанів каші, запрягли в підводу корову, покинули хату і поїхали на станцію. Їхали вночі, тому, що вдень нам не віддали б нашу корову. Через декілька днів ми були вже на Донбасі, де батько продовжував працювати на залізниці. Ставлення до робітників було зовсім іншим чим до селян. Кожен працюючий чоловік отримував на кожного члена своєї сім’ї пайку хліба і деякі продукти. Пайки були маленькі. І хоча ми завжди були голодні, все ж таки перезимували і ніхто з нашої сім’ї не помер. Весною перейшли на підножний корм: почали їсти квіти акації, коріння з трав. Корова почала випасатись і давати молоко. Стало трошки легше. Хоча мені було 10 років я не могла зрозуміти, чому при гарному врожаї, який ми виростили, у нас забрали все і залишили нас на голодну смерть. Через декілька років ми повернулись до села і дізнались, що в ту страшну зиму в селі загинуло від голоду дуже багато людей. Померлих навіть не могли відвозити на кладовища, бо не було сили. Ховали прямо на подвір’ях. Померло дуже багато дітей та старих людей. Наступні роки були також врожайними, та знаючи тяжкий досвід 1933 року селяни намагалися приховати хоча б частину свого врожаю в лісах та на полі. Так продовжувалось до 1941 року.
 
Категорія: Матеріали до уроку | Додав: juli (23.11.2010)
Переглядів: 790 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Конструктор сайтів - uCoz